Ім’я Василя Стуса давно стало символом внутрішньої свободи й безкомпромісної гідності. Його поезія народжувалася в умовах тиску, арештів і таборів, але звучала як голос людини, яка не зрадила ані себе, ані країну. Цитати Стуса про Україну, мову й кохання не втратили сили, бо в них зафіксовано особисту правду, за яку автор заплатив власною долею.
Цитати яких з творів Василя Стуса стали визначними
Василь Стус народився 6 січня 1938 року в селі Рахнівка Гайсинського району на Вінниччині. У 1940 році родина переїхала до міста Сталіно, нині Донецьк, де минули його дитячі та шкільні роки.
Саме в Донбасі сформувався характер майбутнього поета, який згодом став одним із найпослідовніших голосів українського опору ХХ століття.
Твори, з яких цитати Стуса знає кожен
Дитинство поета минуло в індустріальному Донбасі, куди родина переїхала через пошук роботи. Навчався у школі з українською мовою викладання, що підтверджено в біографічних довідках Інституту літератури НАН України. Ранні враження від праці шахтарського краю та атмосфери повоєнних років згодом відобразилися у його громадянській ліриці.
| Назва твору | Рік першої публікації | Про що |
|---|---|---|
| «Зимові дерева» | 1970 | екзистенційні роздуми, мотив самотності та внутрішньої стійкості |
| «Веселий цвинтар» | 1970 | іронічна реакція на духовну спустошеність радянської дійсності |
| «Палімпсести» | 1986 | тексти, створені в ув’язненні, тема свободи й відповідальності |
| Листи з табору | 1970–1980 роки | роздуми про людину, культуру, Україну |
Освіту Василь Стус здобув у Донецькому педагогічному інституті, який закінчив 1959 року за спеціальністю українська мова та література, що підтверджено довідковими матеріалами закладу. Після навчання працював учителем і літературним редактором, а згодом вступив до аспірантури Інституту літератури АН УРСР. Академічна підготовка поєдналася з глибоким знанням світової культури, що відобразилося у складній поетичній формі його текстів.
10 найвідоміших цитат Стуса
Стус закінчив історико філологічний факультет Донецького педагогічного інституту 1959 року за спеціальністю українська мова та література. Працював учителем у Горлівці, літературним редактором газети «Социалистический Донбасс», згодом вступив до аспірантури Інституту літератури АН УРСР.
Після відрахування через громадянську позицію змушений був працювати на будівництві та в архіві, що зафіксовано в академічних біографіях.
- “І сам собі постань законом, І не вагайся, не блажи…”
- “Будинки – філософи! Наймудріші філософи. Бо мовчать.”
- “Долі не обирають… Її приймають – яка вона вже не є. А коли не приймають, тоді вона силоміць обирає нас.”
- “У невідоме дорога найближча.”
- “Терпи, терпи, терпи – терпець тебе шліфує, Сталить твій дух – тож і терпи, терпи.”
- “Якщо болить серце – тобі, друже, поталанило.”
- “Кожен кат любить червоне вино, нагріте до 36 градусів.”
- “Від горілки шлях до витверезника, від гашиша — до в’язниці, за читання книжок платимо життям.”
- “Коли вам захочеться відпочити – розучуйте цікаву гру про війну.”
- “Більш, ніж Марксові, я вірю в ваші чоботи хромові. То який же я в біса неблагонадійний?”
Василь Стус одружився 10 грудня 1965 року з Валентиною Попелюх. 15 листопада 1966 року народився їхній син Дмитро Стус, який згодом став літературознавцем і дослідником спадщини батька.
Цитати Стуса про Україну
У Києві Стус увійшов до середовища шістдесятників. Серед його близьких друзів були Іван Світличний, Іван Дзюба, Євген Сверстюк, Алла Горська. Зустрічі відбувалися у приватних квартирах, де обговорювали літературу і становище української культури, про що свідчать спогади сучасників і архівні матеріали.
крик передсмертний і важка сльоза
розстріляних, замучених, забитих
по соловках, сибірах, магаданах?
Сміятись. Вона гомонить.
Моя Україна не вщухла
Од прагнення жить.
Моя Україна не знає
Веселих світань.
Моя Україна палає
У мить догорянь.
Земля, рабована віками,
І не скарать тебе душителям
Сибірами і соловками.
Ставлення Василь Стус до України було не декларативним, а особистісним і екзистенційним. У поезії та листах він ототожнював власну долю з долею країни, розглядаючи відповідальність за неї як моральний обов’язок інтелігента.
Цитати Стуса про мову
Участь Стуса у русі шістдесятників, публічний протест 1965 року проти арештів української інтелігенції в кінотеатрі «Україна» та вступ до Української Гельсінської групи 1979 року засвідчують послідовну громадянську позицію, підтверджену архівними матеріалами та дослідженнями Інституту літератури НАН України.
Маловідомим залишається те, що Стус у таборах системно перекладав Райнера Марію Рільке та Йоганна Вольфганга Гете, і робив це без доступу до повних текстів, покладаючись на пам’ять та фрагменти книжок. Про це згадує Дмитро Стус у коментарях до видань батькових перекладів та в матеріалах Stus Center. Частину перекладів поет знищував сам, побоюючись обшуків, тому значний корпус праці втрачено.
Цитати Стуса про кохання
Валентина Стус фактично стала хранителькою його архіву. Після загибелі чоловіка 1985 року вона брала участь у поверненні рукописів, збереженні листів і підготовці видань, а 19 листопада 1989 року була серед організаторів перепоховання на Байковому кладовищі в Києві.
У листах із табору Василь Стус постійно звертався до дружини на ім’я, детально описував умови утримання і власний стан, але водночас намагався підтримати її морально. У виданні «Листи до сина» та в публікаціях родинного архіву зафіксовано, що частину кореспонденції цензура вилучала, тому Валентина отримувала листи з пропусками або із затримкою.
Василь Стус помер у ніч з 3 на 4 вересня 1985 року в таборі особливого режиму ВС 389 36 у селі Кучино Пермської області. Офіційна причина смерті в документах вказана як зупинка серця. 19 листопада 1989 року його перепоховали в Києві на Байковому кладовищі поруч із Юрієм Литвином та Олексою Тихим, що стало подією загальнонаціонального масштабу.
